Меженська С.І., Волкова Г.І.

Луганський державний університет внутрішніх справ

ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

В сучасних умовах розвитку суспільства і держави, коли стан довкілля в Україні призвів до того, що воно стало одним з безпосередніх джерел загрози життю та здоров'ю її громадян, процес пізнання цих явищ має особливе значення. Темпи деградації довкілля в Україні перевищили швидкість процесів біологічного пристосування живих організмів до середовища існування, тобто порушення екосистеми набуває незворотній характер [1].

Екологічна безпека регіону за своїм науковим, етимологічним змістом – поняття правове і соціологічне, воно має відношення до людини, стану здоров'я, довкілля, правової, соціальної та виробничої сфер. Тому, коли ставиться питання про вплив небезпечної господарської діяльності, окремих джерел підвищеної небезпеки і токсичних речовин на життєдіяльність людини, у його вирішенні повинні брати участь юристи, медики, біологи, економісти, соціологи.

В умовах індустріально-розвинутого регіону Луганська область є основним джерелом надходження шкідливих речовин в навколишнє середовище де знаходяться великі комплекси чорної та кольорової металургії, теплоенергетики, вугільної, хімічної і атомної промисловості, транспорт, комунальні підприємства. На них доводиться 80% загальних обсягів викиду шкідливих речовин.

В Луганській області основними забруднювачами ґрунту, води та атмосфери є Алчевський металургійний комбінат і коксохімзавод, Рубежанське ВО ”Краситель”, Лисичанський нафтоперегонний завод, Северодонецьке ВО „Азот”, ВО „ Стеклопластик” та Луганська теплова електростанція.

Внаслідок цього на території області склалась несприятлива екологічна ситуація та пов’язане з нею зниження рівня здоров'я населення.

Так, у зоні розсіяння викидів Алчевським металургійним комбінатом за 50 років його роботи перевищування фонового рівня тяжких металів склало 2-11, Луганської ТЕС (35 років експлуатації) – 1,2 -3,6 [2].

Обстеження екологічного стану земель, проведене Інститутом охороні ґрунтів УААН, навколо Алчевського металургійного комбінату виявило, що у радіусі до 1,5 км навколо нього – забруднення небезпечно (коефіцієнт накопичення склав 1.1-4.6); у зоні до 2,5 км – помірно небезпечним; від 2,5 -30 км – припустиме. Забруднення земель, які прилягають до металургійного комбінату йде постійно заввишки кларкових (фонових) значень. Це приводе до недобору продукції рослинництва (на 20-30%), зниженню іі якості, негативному впливу на ріст лісних насаджень. [2].

За даними Луганськой обласної санітарно-епідеміологічної станції 17,2% проб ґрунту не відповідають гігієнічним нормативам за хімічними показниками, 26,2 % за мікробіологічним показниками, у 3,8% проб виявлені яйця гельмінтов, що являє реальну погрозу здоров’ю населення, особливо дітей.[3, с.26].

У Луганській області практично немає виробництв, які не створювали б і не накопичували б відходи у різних звалищах. В останній час найбільш негативний вплив чинять підприємства та організації на яких утворилось 5 млн.701 тис. відходів підприємств, що на 25,7% вище в порівнянні з 2001р. Основна частина утворених відходів (92,6% від загального обсягу) відноситься до 4 класу небезпечності.[3, с.25].

Характерними забруднювачами для Луганської області, є такі речовини як, миш’як, свинець, барій, марганець, де сумарний показник забруднення ґрунту досягає рівня помірно небезпечного и небезпечного забруднення.

На жаль більш підприємств і організацій не виконують сьогодні покладені на них ст.17 Закону України „Про відходи” обов’язки у сфері поводження з відходами у часті попередження та зменшення обсягів утворення відходів, здійснення організаційних, науково-технічних і технологічних засобів по їх максимальної утилізації.

Негативно впливають на природне середовище гірничодобувні роботи. При цьому утворюються антропогенні форми рельєфу, порушується водний баланс території, можливе значне пилове забруднення.

Негативний вплив на екологічну обстановку справляють вугільні відвали-терикони (їх у області понад 600, з них 187 - які сьогодні продовжують горіти): вони забруднюють атмосферне повітря, рослинність, будови, грунт ( на відстані 500-1000 м) [2, с.87].

Забруднення атмосферного повітря за ступенем хімічної небезпеки для людини посідає, мабуть, перше місце. На сьогодні можливість ризику для здоров'я людини, що виникає від забруднення повітря, не викликає сумніву: хвороби дихальної системи, зростають рівень смертності населення, кількість імунодефіцитів, онкологічні захворювання тощо.

Неякісна питна вода несприятливо впливає на здоров'я. Ризик інфекційних захворювань, які передаються через воду, очевидний. Проблеми виникають при хронічному надходженні до організму речовин з кумулятивною токсичною дією, наприклад важких металів, канцерогенних сполук, пестицидів тощо. а також при нестачі у питній воді деяких мікроелементів.

Стан здоров'я людини пов’язаний також з якістю харчових продуктів. Основними техногенними забруднювачами продуктів є токсичні елементи, ароматичні тощо.

З урахуванням викладеного та аналізу регіонального становища, на наш погляд, потрібен документ, як своєчасно зазначає О.Заржицький, який в розвиток чинного законодавства деталізував би повноваження органів управління в даній сфері, особливо визначав би вимоги та обов’язки до господарюючих суб’єктів щодо зменшення негативного впливу на довкілля і дотримання екологічної безпеки, встановив би класифікацію останніх й основних показників із зниження небезпечного впливу на довкілля і населення регіоні [4].

Зазначене вище обумовлює розгляд екологічної безпеки в Луганському регіоні також з точки зору відповідних відносин та їх правового забезпечення.

Досліджуючи правові засади регіональної екологічної політики, вважаємо, вона є складовою державної екологічної політики, яка передбачає створення ефективно діючої системи органів виконавчої влади і управління в окремо взятому регіоні та місцевого самоврядування щодо створення ефективних нормативно-правових засад забезпечення інтересів регіонів на основі поєднання загальнодержавних та регіональних економічних проблем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні у 1998 році. Скорочений виклад. – К., 1998.- с.73.

2. Махортов Ю.А. Реструктуризация землепользования в системе эколого-экономических факторов хозяйствования: Научное издание.- М.: ИнДел, 2000,- 268 с.

3. Анализ эколого-гигиенической и санитарно-эпидемической ситуации в Луганской области.- Луганск- 2005.- с.121.

4. Екологічна безпека в регіоні як об’єкт правового регулювання Заржицький О. // Право України , 2002, № 5, с.63-67.